14.03.2009 BMW готовит для 1-Series следующего поколения новые версии и типы кузова К
концу 2011 года компания BMW намерена начать выпуск пятидверного
хэтчбека 1-Series нового поколения, а затем вывести на рынок и
трехдверную модификацию. Кроме того, по информации журнала Car,
немецкая марка также рассматривает возможность создания и других версий
этого автомобиля с новыми типами кузова. Среди предполагаемых
"трехдверных" вариантов: кузов "Shooting brake" (нечто среднее между
хэтчбеком, универсалом и купе), универсал, "седано-хэтчбек" (по
аналогии с новым BMW GT) и компактный кроссовер (наподобие концепт-кара
X1). Какой из этих вариантов может воплотиться в серийной машине на
данный момент не известно.
Наравне с созданием нового кузова
для BMW 1-Series следующего поколения компания также рассматривает
возможность запуска бюджетной версии "единички" и модификации
Supersport, чью разработку планируется поручить отделению "M". Такой
"горячий" автомобиль займет в модельном ряду место между 135iS и M3
следующего поколения и станет оснащаться четырехцилиндровым бензиновым
двигателем объемом 2,0 или 2,2 литра с двумя турбонагнетателями и
прямым впрыском топлива. Ожидается, что мощность этого мотора составит
около 300 лошадиных сил (450 Нм), а агрегатироваться он будет с
роботизированной КПП с двумя сцеплениями.
Отметим, что для
обычной новой "единички" будет предлагаться шесть бензиновых моторов
мощностью от 105 до 326 лошадиных сил и три двухлитровых дизеля,
которые доступны в трех вариантах мощности – от 150 до 211 "лошадей".
Также новинка получит версию с системой автоматической остановки и
запуска двигателя.
Отец Интернета прогнозирует грандиозные изменения в Сети
время публикации: 10:31
последнее обновление: 10:31
Изобретатель всемирной паутины британский ученый Тим Бернерс-Ли заявил,
что скорость внедрения инноваций в Cети постоянно увеличивается,
сообщает Би-Би-Си.
Бернерс-Ли, который предложил идею создания мировой паутины ровно 20
лет назад, сказал, что "новшества в этой сфере еще больше потрясут
мир".
Будущее интернет-сети лежит в мобильных телефонах, заявил он в своем
выступлении в Европейском центре ядерных исследований (Cern) вблизи
швейцарского города Женева, в котором он работал в то время.
Он также призвал не заниматься отслеживанием в интернете привычек и
наклонностей пользователей и указал на опасность таких действий.
В марте 1989 года, когда Тим Бернерс-Ли работал в швейцарском
исследовательском центре, он предложил коллегам создать текстовую базу
данных с текстовыми ссылками, чтобы помочь ученым в разных уголках мира
быстро обмениваться информацией.
Его босс назвал это предложение "туманным, но заманчивым", и год
спустя Тим Бернерс-Ли написал программы, позволявшие пользователям
получать доступ к информации, выложенной в интернете.
В интервью он сказал, что всемирную паутину ему помогли создать ученые всего мира.
"Творческие люди из разных уголков планеты начали участвовать в этом
проекте. Я получал электронные послания от ученых разных стран,
занимавшихся разными областями знаний, которые решили, что всемирная
сеть - это хорошая идея, если в ее создании участвовать будут все, и
все они приложили к этому руку", - сказал он.
Сейчас Тим Бернерс-Ли возглавляет Консорциум всемирной паутины
(World Wide Web Consortium (W3C), который занимается разработками
технических стандартов для интернета. По его словам, впереди у
интернета - большое будущее.
"В сети еще далеко не все сделано, это только верхушка айсберга... Я
убежден, что новые изменения перевернут весь мир еще больше", - сказал
он.
Мобильные телефоны, считает Бернерс-Ли, будут ключевой частью будущего интернета.
"Для развивающихся стран они имеют особое значение, поскольку это
единственный способ, позволяющий многим людям вообще получить доступ к
интернету", - указал он.
Однако Тим Бернерс-Ли также предупредил об опасности в связи с
появлением систем, позволяющих автоматически отслеживать действия
пользователей в интернете и на основании этой информации создавать их
"портреты".
"Очень важно избегать такого рода слежку", - предупредил он.
Поисковый портал Google недавно присоединился к ряду компаний,
которые рассылают рекламу пользователям на основании информации,
полученной при отслеживании их шагов в интернете.
Ученые
смогли угадать местоположение людей, анализируя активность определенной
части их мозга. Статья с подробным описанием работы опубликована в
журнале Current Biology. Основные результаты исследования приведены в
сообщении фонда Wellcome Trust, который финансировал эксперименты. Авторы
исследования пытались определить, где находились четверо добровольцев,
перемещающихся по виртуальной комнате. Для этого они изучали изменения
кровотока в определенной части гиппокампа - области мозга, необходимой,
в частности, для ориентации в пространстве и перевода воспоминаний из
кратковременной памяти в долговременную.
Ученые сосредоточили
свое внимание на определенной группе нейронов гиппокампа. Такой выбор
был сделан на основании результатов предыдущих исследований, в которых
участвовал водитель такси из Лондона. Его гиппокамп был сильно
переразвит, так как водителю всю жизнь приходилось запоминать множество
маршрутов.
Активацию нейронов исследователи оценивали, измеряя
небольшие изменения кровотока при помощи метода функциональной
магнитно-резонансной томографии (МРТ).
По мере того, как
добровольцы перемещались в виртуальной комнате, рисунок активации
нейронов в гиппокампе изменялся. В конце концов, сравнивая показания
МРТ-сканера с перемещениями добровольцев, авторы научились по характеру
активации угадывать местоположение испытуемого.
В похожих
экспериментах, проводимых на мышах, ученые не смогли связать активацию
нейронов с их положением в пространстве. По результатом этих опытов был
сделан вывод о том, что воспоминания о местоположении сохраняются в
мозгу случайным образом. Авторы новой работы объясняют противоречие с
предыдущими результатами количеством изученных нервных клеток. Ранее
анализу подвергались десятки нейронов, а в данном случае речь идет о
сотнях тысяч.
В дальнейшем авторы планируют продолжить свои
исследования, увеличив число добровольцев. Кроме того, они намерены
научиться угадывать по характеру мозговой активности не только
местоположение.
Китайский
автопроизводитель "Geely" прекратит выпуск автомобилей, стоимость
которых будет ниже 40 тыс. юаней ($5 860). Об этом сообщил президент
компании Li Shufu. Об этом сообщает "Аutoconsulting".
Основні концепції грошей
Гроші, як економічний інструмент, завжди привертали увагу не лише
економічних агентів, але й численних дослідників. Протягом існування грошей
було сформульовано ряд концепцій їх функціонування.
Металістична концепція грошей пов'язана з меркантилізмом і виникла в
ХУІ ст. Прихильники цього погляду вважали, що золото і срібло мають природну
властивість бути грошима, це їх вічна якість. З появою і розвитком паперових
грошей це сприймається як своєрідний жарт історії. Перші здогадки цього напрямку
припадають на часи Античності. В ХХ ст. цю концепцію згадав Дж.Кейнс.
Номіналістична концепція грошей. Гроші - умовні розрахункові одиниці,
номінальні знаки вартості, які самі вартості не мають, чисто логічна конструкція
придумана людьми для спрощення обміну товарів. Довгий час ця концепція заперечувалася
з позицій металістичної та трудової концепції походження і суті грошей, але
в наш час все частіше в ній знаходять елементи істинності. В умовах сучасної
форми вартості, гроші дійсно перетворюються з товару особливого роду в номінальну
розрахункову одиницю.
Кількісна концепція грошей виникла у XVII- XVIIІ ст., до її формування
доклав зусиль у ХIХ ст. Д.Рікардо. Сьогодні вона покладена в основу монетаристських
досліджень Чикагської економічної школи на чолі з Мілтоном Фрідменом. Основна
ідея цієї концепції: вартість грошей визначається їх кількістю. Тобто рівень
цін товарів і купівельна спроможність грошей визначається кількістю грошей в
обігу. В межах цієї концепції очевидні причини сучасної інфляції. В умовах інфляції
паперових грошей вона добре пояснює причини зростання цін і втрату грошима їх
вартості, тобто знецінення. Саме з цим напрямком економічних досліджень пов'язано
формулювання "рівняння обміну", що розглядається в законах грошового
обміну.
Товарна концепція грошей пов'язана з дослідженнями Д.Рікардо і К.Маркса
і досить докладно висвітлена в попередніх параграфах розділу.
Розмаїття формулювання суті грошей свідчать про багатогранність
і невизначеність цього економічного засобу загальновизнаного суспільством. Лише
ця суспільна визначеність робить гроші дійсним платіжним засобом. Гроші - це товар товарів. Гроші - це товар, який виконує функцію загального еквіваленту. Гроші - єдиний товар, цінність якого проявляється в той момент, коли
ми від нього позбавляємось. Гроші - це засіб суспільного виразу економічної цінності благ.
Найбільш повно суть грошей виявляється у тих функціях, які вони виконують.
Традиційно визначають 5 функцій, виконуваних грошима:
1) міра вартості;
2) засіб обігу;
3) засіб нагромадження та утворення скарбів;
4) засіб платежу;
5) світові гроші.
Міра вартості. Вартість усіх товарів вимірюється грошима.
Ціна - це вартість товару, виражена в грошах. Цю функцію гроші виконують ідеально,
тобто в нашій умові (достатньо назвати ціну товару, щоб покупець або продавець
зрозуміли, про що йдеться).
Поки в обігу було золото, гроші мали власну вартість, яка була еталоном для
виміру всіх інших вартостей. З виникненням паперових грошей (вперше такі гроші
виникли в Китаї в ХI ст. В Європі та Америці були запроваджені наприкінці XVII-
у XVIIІ ст.) країни встановлювали золотий вміст грошової одиниці, що називався
масштабом цін. У цей період паперові (номінальні) гроші були представниками
золотих (реальних) грошей в обігу. В XVIIІ-ХІХ ст. паперові гроші в основному
вільно в банках можна було обміняти на золоті монети, і саме цей обмін називався
тоді конвертованістю грошей. У ході першої світової війни національні грошові
системи більшості країн світу, що ґрунтувалися на вільному обміні паперових
грошей на золото, зазнали краху, і відтоді повною мірою відновити принцип обмінюваності
грошей на золото не вдавалося. Але країни продовжували декларувати масштаб цін
своїх валют і підтверджувати його золотовалютними запасами. Після Другої світової
війни згідно Бретон-Вудської валютної угоди (1944 р.) золотий вміст долара був
проголошений 35 дол. за 1 трійську унцію (31,103 г) тобто 0,888671 г. У 1961
р. масштаб цін радянського карбованця проголошується 0,987412 г. На початку
70-х рр. США двічі проводить девальвацію (зменшення золотого вмісту) долара.
А на початку 1976 р. представники провідних західних країн підписують на Ямайці
угоду, згідно якої відмовляються надалі встановлювати золотий вміст своїх валют.
Відбулася неминуча, але ще досі мало усвідомлена подія - гроші розірвали зв'язок
із золотом, світова економіка увійшла в епоху "паперових грошей",
а золото знов стало звичайним товаром. Цю подію можна повною мірою тлумачити
як завершення розвитку форм вартості: наприкінці ХХ ст. людство розпрощалося
з "товарними грошима" і увійшло в період "знакових грошей".
Реалізацію функції грошей міра вартості сьогодні ускладнює лише один фактор,
але дуже суттєвий - інфляція.
Друга функція грошей - засіб обігу - пов'язана з тим, що обіг товарів
в умовах розвинутого товарного виробництва і обміну здійснюється за допомогою
грошей за формулою Т-Г-Т (товар-гроші-товар). Оскільки у цій функції гроші постійно
перебувають в русі, для її здійснення не потрібні повноцінні, реальні, тобто
золоті гроші. Це одна з тих функцій, що спричинила появу паперових грошей.
Третя функція грошей - засіб нагромадження або утворення скарбів - пов'язана
з випаданням грошей зі сфери обігу.
У період існування реальних грошей будь-яка монета, не витрачена власником,
автоматично перетворювалася на скарб, який до того ж був повністю ліквідним,
тобто здатним у будь-який момент повернутися в обіг, не втративши своєї цінності.
Таким чином регулювалася в ті часи грошова маса в обігу. Паперові гроші не можуть
перетворюватися в такий безумовний скарб і в такий спосіб регулювати грошовий
обіг. Поява в обігу зайвих грошових знаків веде до інфляції. Тому сьогодні в
більшості країн нагромаджують гроші не у вигляді скарбу, а в формі рахунків
у банках, акцій тощо. Тобто нагромаджуються вже не гроші, а капітал. Здійснення
цієї функції грошима суттєво обмежене.
Четверта функція грошей - засіб платежу - пов'язана з кредитом. В економічній
діяльності виникає маса обставин, в яких момент купівлі не може збігатися з
моментом сплати. В такому випадку продавець виступає як кредитор, а покупець
- як боржник. Слід зазначити, що відносини кредиту виникають не лише під час
купівлі товарів і послуг, але й в процесі купівлі робочої сили, при чому в даному
випадку саме робітник кредитує підприємство або установу своєю працею. Саме
здійснення цієї функції призвело до появи кредитних грошей (векселі, банкноти,
платіжні доручення, чеки тощо). Тобто це також одна з тих функцій, з якою пов'язана
поява паперових грошей.
Остання функція грошей - світові гроші. Для ХІХ ст. твердження Маркса
про те, що, виходячи на світовий ринок, гроші скидають з себе національні мундири
і предстають у своїй первісній формі - у формі золотих злитків, було, безумовно,
вірним. А в ХХ ст. цю роль все активніше починають відігравати національні валюти.
З часів Ямайської валютної угоди конвертованість валюти - це вільний обмін по
плаваючому курсу національної валюти на валюту іншої держави.
Розмаїття формулювання суті грошей свідчать про багатогранність
і невизначеність цього економічного засобу загальновизнаного суспільством. Лише
ця суспільна визначеність робить гроші дійсним платіжним засобом. Гроші - це товар товарів. Гроші - це товар, який виконує функцію загального еквіваленту. Гроші - єдиний товар, цінність якого проявляється в той момент, коли
ми від нього позбавляємось. Гроші - це засіб суспільного виразу економічної цінності благ.
Найбільш повно суть грошей виявляється у тих функціях, які вони виконують.
Традиційно визначають 5 функцій, виконуваних грошима:
1) міра вартості;
2) засіб обігу;
3) засіб нагромадження та утворення скарбів;
4) засіб платежу;
5) світові гроші.
Міра вартості. Вартість усіх товарів вимірюється грошима.
Ціна - це вартість товару, виражена в грошах. Цю функцію гроші виконують ідеально,
тобто в нашій умові (достатньо назвати ціну товару, щоб покупець або продавець
зрозуміли, про що йдеться).
Поки в обігу було золото, гроші мали власну вартість, яка була еталоном для
виміру всіх інших вартостей. З виникненням паперових грошей (вперше такі гроші
виникли в Китаї в ХI ст. В Європі та Америці були запроваджені наприкінці XVII-
у XVIIІ ст.) країни встановлювали золотий вміст грошової одиниці, що називався
масштабом цін. У цей період паперові (номінальні) гроші були представниками
золотих (реальних) грошей в обігу. В XVIIІ-ХІХ ст. паперові гроші в основному
вільно в банках можна було обміняти на золоті монети, і саме цей обмін називався
тоді конвертованістю грошей. У ході першої світової війни національні грошові
системи більшості країн світу, що ґрунтувалися на вільному обміні паперових
грошей на золото, зазнали краху, і відтоді повною мірою відновити принцип обмінюваності
грошей на золото не вдавалося. Але країни продовжували декларувати масштаб цін
своїх валют і підтверджувати його золотовалютними запасами. Після Другої світової
війни згідно Бретон-Вудської валютної угоди (1944 р.) золотий вміст долара був
проголошений 35 дол. за 1 трійську унцію (31,103 г) тобто 0,888671 г. У 1961
р. масштаб цін радянського карбованця проголошується 0,987412 г. На початку
70-х рр. США двічі проводить девальвацію (зменшення золотого вмісту) долара.
А на початку 1976 р. представники провідних західних країн підписують на Ямайці
угоду, згідно якої відмовляються надалі встановлювати золотий вміст своїх валют.
Відбулася неминуча, але ще досі мало усвідомлена подія - гроші розірвали зв'язок
із золотом, світова економіка увійшла в епоху "паперових грошей",
а золото знов стало звичайним товаром. Цю подію можна повною мірою тлумачити
як завершення розвитку форм вартості: наприкінці ХХ ст. людство розпрощалося
з "товарними грошима" і увійшло в період "знакових грошей".
Реалізацію функції грошей міра вартості сьогодні ускладнює лише один фактор,
але дуже суттєвий - інфляція.
Друга функція грошей - засіб обігу - пов'язана з тим, що обіг товарів
в умовах розвинутого товарного виробництва і обміну здійснюється за допомогою
грошей за формулою Т-Г-Т (товар-гроші-товар). Оскільки у цій функції гроші постійно
перебувають в русі, для її здійснення не потрібні повноцінні, реальні, тобто
золоті гроші. Це одна з тих функцій, що спричинила появу паперових грошей.
Третя функція грошей - засіб нагромадження або утворення скарбів - пов'язана
з випаданням грошей зі сфери обігу.
У період існування реальних грошей будь-яка монета, не витрачена власником,
автоматично перетворювалася на скарб, який до того ж був повністю ліквідним,
тобто здатним у будь-який момент повернутися в обіг, не втративши своєї цінності.
Таким чином регулювалася в ті часи грошова маса в обігу. Паперові гроші не можуть
перетворюватися в такий безумовний скарб і в такий спосіб регулювати грошовий
обіг. Поява в обігу зайвих грошових знаків веде до інфляції. Тому сьогодні в
більшості країн нагромаджують гроші не у вигляді скарбу, а в формі рахунків
у банках, акцій тощо. Тобто нагромаджуються вже не гроші, а капітал. Здійснення
цієї функції грошима суттєво обмежене.
Четверта функція грошей - засіб платежу - пов'язана з кредитом. В економічній
діяльності виникає маса обставин, в яких момент купівлі не може збігатися з
моментом сплати. В такому випадку продавець виступає як кредитор, а покупець
- як боржник. Слід зазначити, що відносини кредиту виникають не лише під час
купівлі товарів і послуг, але й в процесі купівлі робочої сили, при чому в даному
випадку саме робітник кредитує підприємство або установу своєю працею. Саме
здійснення цієї функції призвело до появи кредитних грошей (векселі, банкноти,
платіжні доручення, чеки тощо). Тобто це також одна з тих функцій, з якою пов'язана
поява паперових грошей.
Остання функція грошей - світові гроші. Для ХІХ ст. твердження Маркса
про те, що, виходячи на світовий ринок, гроші скидають з себе національні мундири
і предстають у своїй первісній формі - у формі золотих злитків, було, безумовно,
вірним. А в ХХ ст. цю роль все активніше починають відігравати національні валюти.
З часів Ямайської валютної угоди конвертованість валюти - це вільний обмін по
плаваючому курсу національної валюти на валюту іншої держави.
Важливим чинником функціонування
суспільного виробництва, економічної сфери є гроші — особлива
реальність, з якою пов'язаний кожен день людського буття, яка створює
специфічне сприйняття людиною світу і себе в ньому. Гроші створюють
людині проблеми за їх відсутності і ще більш, коли їх вдосталь або
надмір. Лише на перший погляд здається, що люди керують грошима,
насправді, вони керують людьми. Гроші диктують свою політику,
нав'язують особливий світогляд, філософію. Як об'єкт пізнання вони
належать до сфери знань економічної науки.
Гроші — особливий товар, який є загальним еквівалентом (рівноцінністю) під час обміну товарів, їхньою формою вартості.
В якості грошей використовують металеві і паперові знаки, асигнації,
банкноти, кредитки, бони, купони та ін. Економікс розглядає гроші як
засіб обміну, що полегшує торгівлю. Своїм завданням вона вбачає
з'ясування кількості необхідних для економіки грошей, особливостей і
закономірностей процесу формування пропозиції грошей, її структури,
факторів, що впливають на грошовий потік, функціонування грошового
ринку тощо. Однак цього недостатньо для пізнання природи і ролі грошей
у житті суспільства. Адже їх вплив на людину не вичерпується сферою
економіки. Гроші впливають і на формування моралі, ієрархією людських
цінностей, на психологію, світогляд людини і суспільства. Вони давно
набули статусу універсальної категорії. Збагнути їх природу можливо
тільки такими інструментами мислення, які здатні охопити всі форми
вияву сутнісних особливостей грошей у їх цілісності. Здійснити це
можливо на основі філософського підходу, чим і займається філософія
грошей.
Філософія грошей — філософський аналіз системного впливу логіки грошей, грошових відносин на світоглядно-духовний світ людини і суспільства.
Цілісна картина грошей може бути створена на основі їх аналізу не
тільки як засобів обігу, але і як мети. В якості засобів обігу гроші
сприяли розвитку торгівлі, прискоренню і розширенню руху товарів і
послуг, формуванню державних і міждержавних господарських зв'язків. Як
мета гроші мали величезний вплив на розвиток людини, її
цілеспрямовуючої діяльності, ставлення до праці. Тобто гроші
актуалізували не лише зміни у світі речей, й у світі людей, у
внутрішньому світі людини, її інтересів, ідеалів і прагнень, моральних
критеріїв. Вони суттєво змінили систему людських цінностей, поставивши
себе у їх центр як всезагальну цінність. Завдяки цьому гроші вийшли за
межі своїх природних (традиційних) функцій як еквівалента товару і
послуг, розширивши сферу свого функціонування.
Нагромадження грошей, з точки зору цінностей ліберального
суспільства, є вельми корисним кроком, оскільки забезпечує розвиток
економіки, забезпечує процвітання держави. Обсяги концентрації грошей в
руках однієї особи часто асоціюються з її продуктивною енергією, силою
волі і неординарністю. Нерідко гроші виконують роль еквівалента Я
їхнього власника, його здібностей і цінностей, а грошовий капітал
сприймається як джерело свободи людини, умова реалізації її творчих
сил. Не маючи достатніх грошових статків, людина ризикує бути
позбавленою принад соціального життя, оскільки без належної основи
фундаменту свобода особистості звужується до меж жорстокої
необхідності, а бідність, убогість є джерелом відчуття
безперспективності, безсилля, побутових конфліктів. Якщо бідність
зумовлена відсутністю грошей, то чи не означає це, що вони є джерелом
гармонії і щастя, винятковим благом? Ствердна відповідь на це питання
можлива тільки за умови ставлення до убогості як до норми людського
існування, а за можливості людини щодо самореалізації, свободи вибору і
гідного життя — як до особливого привілею. Погляд на повноцінне життя
людини (із свободою вибору, творчості, свободою і можливістю
самореалізації), що можливе лише в справді демократичному, правовому
суспільстві як на норму звужує функцію грошей до їх природного стану.
Особливого значення гроші набувають у корумпованому
суспільстві, в якому відсутнє природне право людини на свободу,
творчість і гідне існування. У такому суспільстві функції і значення
грошей деформовані і гіпертрофовані, а цінність людини визначається як
її купівельна здатність (людина може стільки, скільки вона здатна
купити). Таке суспільство постає перед людиною як товар, адже у ньому
все може бути купленим (закон, мораль, громадська думка, справедливість
і навіть життя). Зрозуміло, що людина не спроможна продати закон,
честь, батьківщину, мораль, але спроможна продати себе. Вона може
торгувати тільки собою, своїм почуттями, вірою, сумлінням за умови, що
все це набуло для неї ознак товару, втратило своє первинне, істинне
значення. Тобто людина може продати не лише свою працю, свої послуги, а
й свою духовність, втілити її в товар. На рівні духу людина не продає,
але продається, тобто стає товаром.
Гроші безперечно є цінністю. Однак вести мову про реальну
їх вартість можна було лише тоді, коли вони існували у формі
благородних металів (золота, срібла), так званих повноцінних грошей.
Перехід до інших форм грошей (монети, банкноти), які мають лише
номінальну вартість, перетворив їх на знак, символ, носія інформації. У
світі речей важко знайти щось символічніше, ніж гроші, а з виникненням
так званих «електронних грошей», удосконаленням різних форм
бухгалтерії, гроші втратили будь-яку конкретність, перетворились на
чисту умовність.
Оскільки значення і суть грошей не залежить від форми їх
матеріального втілення (гроші — абсолютна ідеальність), вони є
цінністю, продовжують бути засобом і метою обміну. Їх цінність випливає
не з їх речовинної форми, а зі змісту того суспільного процесу, який
вони опосередковують своїм рухом і уможливлюють його. Маючи свою
особливу форму руху від однієї людини до іншої, гроші виражають певний
спосіб спілкування. Незалежно від своєї форми (матеріальної чи
символічної), вони є своєрідним інструментом суспільної взаємодії людей
через обмін. І в цьому виявляється їх непересічна цінність для
суспільства. Механізм суспільної взаємодії, що здійснюється завдяки
грошам, як правило, зводять до присвоєння і відчуження, завдяки яким
те, що належало індивіду, стає чужим, а чуже починає належати йому.
Гроші вносять певний порядок у процес розподілу суспільних цінностей,
визначають кількісні межі можливого в діях людей, реалізують принцип
еквівалентності відчужених і присвоєних благ в умовах ринку. У цій
своїй функції вони реалізуються як механізм соціонормативної регуляції
суспільства, що надає їм безумовної цінності.
Володіючи властивістю загальної обмінності, гроші стають
не тільки цінністю, але і мірою вартості обмінних благ — «мірою всіх
речей». Вони виражають якісну безмежність можливого в діях людей,
виступають стимулом і спонукальним мотивом багатьох видів діяльності —
як гуманних, так і антигуманних. Гроші здатні заохотити до будь-яких
зусиль проти людини, перетворити на предмет купівлі — продажу те, що
ним не повинно бути в здоровому суспільстві. Це означає, що вони
вносять у суспільне буття як порядок, так і елементи хаосу. Але гроші є
лише засобом реалізації вольових, розумових зусиль людини. Вони
однаково успішно обслуговують як творчі, так і деструктивні людські дії
та вчинки. У цій ролі вони творять або руйнують людину як особистість,
впливають на формування її індивідуальної системи цінностей, ієрархію
її особистих пріоритетів і цілей. Усе залежить від співвідношення
розумово-вольових зусиль і грошового інтересу в діяльності людей.
Гроші є продуктом суспільства, його витвором, за який
воно має нести відповідальність. Людина мусить збагнути їх справжнє
місце і роль у своєму житті і бутті суспільства, навчитись керувати
ними на основі поєднання можливостей сучасної економічної науки (з її
практичною спрямованістю) і філософії (з її спрямуванням на пізнання
цілісного світу).
По данным Института организации производства Фраунхофер ИАО,
работники умственного труда могут выполнять свои задачи более
эффективно за рабочими станциями с тремя мониторами, чем с традиционным
одним монитором. Это особенно касается тех специалистов, которым
приходится обрабатывать много цифровой информации, как например,
ученых, редакторов, инженеров, специалистов по страхованию.
В целом, исследование показало, что
более широкая экранная зона увеличивает производительность, и на
рабочих местах, оборудованных тремя мониторами, объединенными так,
чтобы составлять единый десктоп, исследователи Фраунхофер отметили рост
продуктивности на 35,5 процентов. Эксперимент, ставший частью
исследовательского проекта OFFICE 21, был поддержан компанией Fujitsu
Siemens Computers, предоставившей мониторы и ПК.
Специалисты института Фраунхофер начали исследование с теста, в
ходе которого 67 человек выполняли одно и то же задание за традиционным
одним 19-дюймовым дисплеем. Таким образом, был составлен эталонный
тест, чтобы использовать его для сравнения по следующим параметрам:
время, потребовавшееся для выполнения задачи, и баллы за правильность
ее выполнения. Затем участники исследования были разделены на 3 группы:
первая выполняла новое задание за 19-дюймовым монитором, второй было
разрешено использование 22-дюймового широкоэкранного монитора, а третья
группу работала на рабочих местах, оборудованных тремя 19-дюймовыми
мониторами, подключенными к одному ПК, в соответствии с планом
«рабочего места работника умственного труда» проекта OFFICE 21. Пример
такого рабочего места будет представлен на стенде корпорации Intel на
выставке CeBIT в павильоне 33. Корпорация Intel также является участником альянса OFFICE 21, сообщает ITnews.
Эксперимент дал потрясающие результаты: в первой группе
производительность повысилась на 1,9 процента (благодаря эффекту
обучения), во второй группе она повысилась на 8,4 процента, а третья
группа значительно повысила результивеность – на 35,5 процента. Реакция
пользователей также была очень положительной: члены второй и третьей
групп были больше удовлетворены своими системами изображения и
удобством работы за ними.
ціональна експертна комісія з питань захисту суспільної моралі
закликає очистити Інтернет від контенту, який пропагує насилля,
релігійну нетерпимість чи порнографію.
Veer
Інтернет можуть почистити
Національна експертна комісія з питань захисту суспільної моралі
закликала провідних українських Інтернет-провайдерів укласти між собою
"моральний кодекс" про захист суспільної моралі в Інтернеті.
З таким зверненням під час зустрічі з керівниками провідних
Інтернет-компаній, Інтернет-асоціації України виступив глава Нацкомісії
Василь Костецький.
Нацкомісія також пропонує передбачити можливість блокування небажаного
веб-контенту, який містить пропаганду насильства, національної,
релігійної нетерпимості, порнографію.
Крім того, Костицький запропонував фіксувати ідентифікаційний код і реальну адресу власників Інтернет-видань.
Голова Національної комісії також закликав розміщувати у віртуальному
просторі лише ту рекламу, яка відповідає нормам законодавства щодо
захисту суспільної моралі.